Форум » Колеги » Золотою підковою Львівщини » Ответить

Золотою підковою Львівщини

foxell: Участники: Nikolai, Аня, Денис, Харон, Любовь, Dmytro_z_Dnipra, Вячеслав, Vetal, Макс, Максим, Алина, foxell, Danero, skyangell, Влад, artrabit, Артем [size=150]Золотою підковою Львівщини (автор звіту Аліна).[/size] [size=150]2.05 – день 1-ий[/size] День почався впевнено. Вся група на чолі з Євгеном зібралася на вокзалі «Кривий Ріг-Головний» о 8.00. Грузимося в електричку до П’ятихаток. Невдовзі на станції «Роковата» до основної групи приєдналося ще двоє бійців. Тепер можна і в карти пограти. (P.S. Пощастило, що електричка була пуста , і ми, вмостившись у вагон, дружно відчули себе клієнтами дорогого веломагазину). Фото напам’ять в електричці, знайомство групи. 10.45 – станція «П’ятихатки». Група готується до «закиду» у потяг «Дніпропетровськ-Трускавець». Розмови, жарти, останні підготовки… 14.04 – загрузка в потяг і виїзд у Львів (на жаль, потяг не порадував). Радувало тільки те, що можна нарешті пообідати. Знову жарти… І смачна їжа трішки підморила. [size=150]3.05 – день 2-ий[/size] Львівський вокзал. 6-та ранку. Надворі +5С. Холодно, але сонячно. Перші фото на вокзалі, останні вказівки щодо ходу по Львову. Трошки поблукали по місту поки знайшли виїзд. Дякувати Богу, що львів’яни радо й відкрито зустрічали нашу групу: діти махали руками, автомобілісти клаксонили, а один інтелігентний чоловік порадив, як виїхати з міста (радив, що можна подивитися, особливо Стрийський парк та музей І. Франка). Виїхали зі Львова. Приємно їхати – сонечко пригріває, машин мало. .. Ось і перша станція – 25-ий кілометр – Старе село. Крамниця. Останні закупки , приємні бесіди з місцевим населенням. А око радує краєвид: зелена трава виблискує росою після дощу, величезні жовті шапки кульбаб і рясні вишневі садочки. Зразу згадується Т. Шевченко і його «Садок вишневий коло хати…» Замок князів Острозьких, що датується ХVІ століттям, вважається найбільшим на Львівщині. На жаль, від замку лишилось тільки назва і трохи стін. Місцеві кажуть, що Львівське пивоваріння (відома марка 1715) починалось тут. Залишки замку – це 2 га землі, обнесені 14-16-метровою стіною. За історичними даними замок мав форму 5-кутника, т. мав 5 башт, з яких зараз збереглося тільки 3. Чаювання на історичній землі радує не тільки шлунок, а й душу. Фотосесія – не менш приємна процедура. Далі рухаємося на Свірж. Проїжджаємо м. Бібрку. Приємні люди запрошують відвідати католицький костьол св. Миколая (до речі, належить польській громаді). На жаль, службу українською мовою ми пропустили, тому зайти всередину не змогли, але і через зачинену браму побачили всю красиву простоту релігійного світу. У місті також функціонують кілька церков: греко-католицька, православна, одну з них оберігає статуя Пилипа Орлика і Великодня ялинка. Рушаємо далі. Дорога інколи не радує (приємні круті спуски змінюються не менш крутими підйомами – ми ж у Прикарпатті…). До речі, інколи їх приходилося підкорювати пішки. С. Свірж. Через ставок видно величний Свірзький замок. Датується 1530 роком. За легендою – побудували його брати Свірзькі з метою оборони. За часів Радянського Союзу замок став слугувати реабілітаційним центром для військових льотчиків. (Хоча мав би бути для Спілки художників України). Саме тут ми побачили художників , які писали величну будівлю, в якій, до речі, знімалися кадри відомого фільма про Д’ Артаньяна. Далі йдемо по навігатору на зупинку для ночівлі біля Чуперносівського озера. Та на превеликий жаль, виявилося , що озеро - приватна власність з охороною, собаками та забором. Прийшлося на скоро змінювати місце дислокації: група зупинилась на галявині, де колись росли величні граби. Вечір. Борщ. Кава і чай. Зморені лягаємо спати у розбитих наметах та у гамаку. Набір висоти: 1149 метрів. Пройдено: 62,5 км. Трек: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=pjbdvmnpyciajnmd [size=150] 4.05 – 3-ій день[/size] Дорогу почали о 8.30. дякувати черговим – швидко та смачно поїли вівсянку, запили гарячого кавою. Тримаємо курс на Перемишляни – велике між гірське поселення. Жителі радо вітають нашу групу. Купуємо перекус у місцевій крамниці. (Ми дізналися, що шабор – це по-нашому підчеревок: сало з м’ясом). На шляху зупиняємось біля римо-католицького храму Петра і Павла, датованого 1645 роком. Як і всі попередні відвідані нами храми, цей теж постраждав від рук радянської влади: у 1950-их роках у цьому храмі були машинобудівні станки. Але є й хороша деталь: не всі фрески того часу на стінах храму були знищені. Далі дорога на Унів до святої лаври. Познайомились із братом Василем, який радо провів нам лекцію про Туринську плащаницю Христа та ікони Божої матері, часточку хреста, на якому був розіп’ятий Христос, та екскурсію святою лаврою, але спочатку ми оздоровили свої ноги у купальні зі свяченою джерельною водою. (Дивно, але й справді льодяна вода додала нам сил та енергії). Було дуже цікаво, для нас ново, та все доведено науковими фактами (Усю інформацію можна почитати в Інтернеті і впевнитися у правдивості слів брата Василя). Дякуємо за радушний прийом та особисто брату Василеві. Далі фото сесія, короткий ланч і довга 5-тигодинна дорога до місця стоянки. Знову шукаємо водоєм (по карті – має бути озеро). Місце стоянки виявилось класним, та, на жаль, озеро висохло. Весь шик цієї стоянки видно на фото (Тут була резиденція лісника). Знову вечір і вечеря смачним супом, чаєм. Дякуємо черговим. Йдемо спати. Завтра знову в дорогу. Набір висоти: 936 метрів. Пройдено: 47,5 км. Трек: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=ilqtibnlcpznthta [size=150]5.05.- 4-тий день[/size] Залишаємо чудове місце у 9-тій годині. Та зразу ж заминка: 2 проколи. Поки Аня і Діма ремонтуються, вся група закуповує харчі на день у місцевій крамниці біля школи. Діти, вибігши на перерву, з інтересом поглядали на нас, як на екзотичних звірів у зоопарку, деякі навіть вступали в діалог, щиро розказуючи, що вони учні цієї школи і що у класі у них «багато» учнів (аж 7). Далі дорога на м. Золочів. Місто виглядає чудово, велично з висоти траси (бо місто знаходиться в низині). Здаля тільки видно блиск багатьох церков та костьолів. Несемося серпантином униз до Золочівськоо замку. Сувенірний магазин біля нього для нас бонус. При вході до замку з’ясувалося, що сьогодні він не працює (за 1.05.). Тож ми рушаємо в центр міста закупити харчі та подивитися місцевий колорит. Приємно було, що місцеве населення радо розповідало про історію міста і храмів, які знаходяться у центрі міста. Хвилин через 40 ми знову спробували потрапити на територію замку (трошки , може, незаконно, та все ж…). Спроба №2 була вдала. Велична структура будівлі: квіти по периметру, фонтани. У дворі є Китайський палац, палаци королів,гармати на валах, які слугували захистом цього замку. (Усю красу і велич видно на фото і в Інтернеті). Після огляду замка рушаємо до місцевого парку де приймаємо водні процедури, загораємо та обідаємо. Далі по дорозі Сасівська дерев’яна церква, датована 18 ст. Фото напам’ять. Рушаємо далі. Доїжджаємо до Підгірків,запасаємося джерельною водою для ночівлі. Скоро відомий знову по фільму про мушкетерів Підгорецький замок, датований 17 ст. На жаль, потрапити на екскурсію нам не вдалося, зате місцеві жителі підказали, як можна самостійно його оглянути. Не радує зараз зовнішній вигляд замку – чомусь державі не цікаво відновлювати історичні пам’ятки… (Хоча гроші за вхід беруть: від 10 до 30 грн). Навпроти замку – шикарний римо-католицький костел св. Йосифа, в який також після 17.00 не потрапиш (Див. фото). Після довгої дороги треба відпочити. Рушаємо до монастиря святого Василія. Тут нам рекомендують, де можна робити табір. Але це місце виявилось непридатним для ночівлі. Заїхали майже в село. Дякувати місцевим. Є вода і прихисток. Вечеря була відмінна: грибна юшка, макарони по-студентськи. Чай. Лягли спати після 12-ої ночі. Набір висоти: 812 метрів. Пройдено: 40,0 км. Трек: Ч.1 http://www.gpsies.com/map.do?fileId=vqixdazctfasqjbz Ч.2 http://www.gpsies.com/map.do?fileId=eoxpncolywynnvez [size=150]6.05 – 5 день[/size] День починаємо походом до Олеського замку, який датується 14 ст. Цікава велична споруда на пагорбі, оточеного квітучим бузком. У стінах замку зараз знаходиться музей Львівської національної академії мистецтв. Радує те, що хоч трохи відновлюється культурне насліддя нації. Багато культурних надбань знаходяться у місцях, доступ до яких пересічному громадянину закритий. На жаль… Далі рушаймо по маршруту, бо здолати треба 87 км. Зупиняємося у с. Красному біля дерев’яної греко-католицької триверхої церкви пророка Іллі (1750 р.). Приємною та повчальною тут виявилася зустріч із місцевим священиком Степаном, який охоче розповів про символічність духовності західної України. Сказав, що мріє про те, коли зберуться всі конфесії за столом переговорів і настане мир. Ми погодилися з ним. Далі отець Степан окропив нас та ровери свяченою водою – і ми знову в дорогу. Дорога далека – все важче стає крутити. Насувається гроза. А у нас перший прокол. Думаємо, як їхати далі, вирішуємо розділитися. З Антоном залишаються Сергій (Danero), Сергій (Харон), Діма (Dmytro_z_Dnipra). Основна група пакується від дощу (хочемо його відлякати). Далі групи йшли нарізно. Насувається страшенна гроза, треба шукати ночівлю і воду для приготування вечері. Місцеві жителі радять колишній піонер табір (це приблизно 2 місцевих* км.треба повертатися назад), та Євген приймає рішення йти назустріч дощу, до наміченої стоянки у с. Блищиводи. Їдемо далі, бачимо вказівник «Зона відпочинку «Сонячні озера», та стрілка, чомусь, вказує у напряму Жовкви, мчимо далі. Пізніше виявилося, що треба було повернути вправо, а це значить, що ми проїхали зайвих 2-3 км. Дощ насувається, групи, що відстала, не видно. Ми повертаємося до вказівника (до бази ще 2 км лісовою дорогою). Пісочна дорога, розмокла від попередніх дощів, ускладнює швидкість руху. І ось нарешті база. Вид приголомшливий: серед лісу на величезній галявині 2 ставки, стадіон, майданчик для гри у м’яч, дитячі майданчики. А у молодих березках заховані альтанки і дерев’яні будиночки для відпочиваючих. (Але все це ми мали змогу розгледіти зранку, бо ввечері вже почався дощ, і ми миттєво розбивали намети). Телефонний дзвінок від групи, що відстала, і Vetal з Євгеном у самісінький дощ їдуть зустрічати групу. Всі інші гуртом мерщій готувати вечерю. Об’єднання групи відбулося о 10-тій годині вечора під грозовий дощ. Далі вечірні процедури в озері. СОН, довгоочікуваний. [size=50]*Местные километры почему-то значительно больше общепринятых – по нашим расчетам 1 местный = 4-ем общепринятым км.[/size] P.S. За станом здоров’я на базі залишаються Харон і Аня (Маємо об’єднатися на львівському вокзалі). Набір висоти: 1068 метрів. Пройдено: 115,0 км. Трек: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=wfqgdgkhpwefzfwx [size=150]07.05 – день 6-ий[/size] Рушаємо на м. Жовкву десь об 11.30 (вечірній дощ дав трошки поспати зранку). Прекрасне історичне місто, в центрі якого Замок Жолкевських, костел св. Лаврентія, Домініканський монастир, Василіанський монастир, комплекс забудови вічевої площі. Місто починає свою історію з 16 ст. (Про це нам люб’язно розповів місцевий житель (хоча сам родом із Дніпродзержинська)). Він саме гуляв із маленькою донькою і так як працює екскурсоводом зачепив нашу групу і коротку розповів основні історичні дані. Далі самостійний огляд міста. Закупка харчів. Рушаємо далі. Дорога на Крехів до лаври. Тут нас радо зустріли працівник лаври, розповіли історію краю і лаври зокрема. Порадили відвідати печери ченців, з яких саме і починалася історія монастиря. Рушаймо туди: 1 км лісовою дорогою і метрів з 300-500 пішки угору до печер. Фото напам’ять. І дорога далі. По дорозі - шикарні краєвиди, монастирі, приємні місцеві жителі… Знову набираємо води у місцевих джерельних криницях - і на ночівлю. Знаходимо родину, що орендує озера в лісі. За невелику плату ми зупиняємося біля одного з озер. Розташовуємося, готуємо смачну вечерю (салат, борщ, суп овочевий). Радує, що робимо це ще завидно. Вночі знову дощ, але вранці сонце будить нас. Скоро дорога на Львів. Набір висоти: 1113 метрів. Пройдено: 38,0 км. Трек: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=lddglpgwmrgpdxdh [size=150]8.05 – день 7-ий[/size] Недалека дорога до Львова. Рушаємо о 7.30, щоб більшість часу провести у місті Лева. До Львова прибуваємо десь коло 10-ої ранку. Тут група ділиться за інтересами: хтось до кофейної шахти, хтось у Криївку, хтось у Кумпелі пива свіжозвареного випити, хтось на львівську ратушу помилуватися краєвидами. Не оминули й вернісаж, де можна було придбати подарунки собі й дорогим серцю людям. Збираємося на обід у місцевому недорогому кафе. Залізничний вокзал, погрузка в потяг. Від’їзд о 15.32. У поїзді весело, на скору руку обід, знову весело. .. Макс в ударі… Скоро сон, і Кривий Ріг… Станція «Роковата» - група починає ділитися: Антон, Артем , Харон і Аня залишають потяг. Станція «Кривий Ріг-головний», розпаковуємося, останнє фото напам’ять. Ми вдома. Привіт, рідне місто. Жаль тільки, що подорож скінчилася. Але добре те, що у кожного з нас з’явилися нові друзі! Набір висоти: 370 метрів. Пройдено: 30,5 км. Трек: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=wxkzozmerxaaxwdj [size=150]Пройдено за поход: 333 км. Набрано высоты: 5448 метрів [/size]

Ответов - 0



полная версия страницы