Форум » Короткоденні велопоходи - КДП » 2020р. Травень Холодний Яр. » Ответить
2020р. Травень Холодний Яр.
Fol: 7-11 травня КДП до Холодного Яру: 1 Маршрут: КрРог-Петрове-Зам'янка-Холодний Яр-Чигирин-Олександрія-Петрово-КрРіг 2 Маршрут: Київ-Канів-Тарасова гора-Черкаси-Холодний Яр-Чигирин-Олександрія-Петрово-КрРіг СТАРТ КрРІГ: 7 травня у 8.00 Літак (Змичка) Термин: 5 діб (4 стоянки) Мапа походу (оновлена 28 квітня 20р.) Реєстрація старт з КрРогу: Fol, Josser, Rapido, O.Bear, Андрей Анатольевич, Kostyx. Anton, Эндрю, Реєстрація старт з Київа Tim, Global, Vitaliy РАЗОМ пройдено: 500 км ODO finish 36250
Ответов - 7
Missa22: Мені все таки здається, що це все дуже небезпечно. Краще почекати, поки ворог відступить.
Fol: За день до старту. Учасники розділилися на три групи згідно побажань стартувати днем раніше. Так у першої групі, що стартувала з Києву: Tim, Global, Vitalii у другої з Кривого Рогу: Josser, Rapido, O.Bear, Андрей Анатольевич, Kostyx. Эндрю. Обі групи стартували після обід й натрапили неабиякий дощ. Друга група пройшла 30 км під проливним дощем й заночувала на поляні за Новоганнівкой. Пройдено 30 км
Fol: День 1. Чт. 7 травня Стартували згідно плану учасники тимчасової групи 3: Anton, Fol. О 8-ої годині почали рух від літака Змичка. Чудовий затишний ранок, осоніння натякали на вдале проходження маршруту, а ще й після вчорашнього дощу, гарний настрій подвоювався. У Петрове, зважаючи на вологі грунти, змінили маршрут й далі рухалися по асфальту до перехрестя на Головківку. О 18 годині вийшли на планову стоянку 1, де вже розташувалася друга група. Ми як прибульці з’явилися своєчасно, тільки що закінчилась у хлопців вечеря й смачні, ще с пилу жару залишки кус-кус, дісталися й нам. Місце стоянки вибрано вдало на схилі пагорба з яскравим видом на заповідне озеро. Десь з того берегу за нами деякий час постерегла поліція, як на нашу думку з метою заборони багаття. Але ми й не збиралися розпалювати вогонь, бо майже усі учасники мали газові приладдя для приготування їжи. Також мали й засоби захисту від вірусу в умовах карантину. Пройдено 114 км
Fol: День 2 Пт. 8 травня. Об'єднання груп. Піднялись о шостої. Швидкий сніданок в Євроформаті, це коли кожний учасник за свій прожиток відповідає особисто. О 8.30 тільки но почало дощити , вирушили по маршруту. Дорога до самої траси Дніпро-Київ виявилася так званої шосейкой, це ми вже випробували на собі у белоруському поході , коли йшли обабіч Горині. Як що нагадати , то це дорога з необробленого кругляка. Через 25 км колотнечі виходимо на трасу й продовжуємо шлях на Знам'янку . Дождь не зчухає . Десь після Знам'янки зупиняємось у місці відпочинку на обід. Як раз тут приспіло вітання від нашого учасника минулих походів Алехареста у вигляді пляшечки Старого Кахеті. Його товариш на авто довіз подарунок прямо до столу. Ще до Знам'янки по дорозі трапилась неприємність з фурою, яка підрізала групу й зкинула нас на обочину. На моїх очах вона пройшла у міліметрі від лівого плеча Льоши Корявца. Але Льоша як Льоша, його веселий настрій ця несподіванка не зіпсувала й він впевнено вів групу назустріч вітру і дощу. У вечері були на окраїні Холодного Яру у селі Грушківка, де й зустрілися с групою 1 під керівництвом отамана Тимура . За Грушківкою знайшли гарну галявину, де й відсвяткували наше об'єднання. Деякі наши хлопці на радосчях не розрахували сили й полягли від цупкої вечері. Пройшли 103 км.
Fol: День 3. Сб. 9 травня. Ранок почався з сумного настрою Паши Глоби. Він ремствував з приводу втрати ляди від свого улюбленого грецького казанка. Казали нібито він на радосчях запускал ляду у повітря - бавився нею як дітинко тарілкою . За допомогою Кості він обшукав все довкруж, зазирнув усі ривчаки, яруги, горчаки, але ляда зникла напевно назавжди. Тим часом місцеві газди повиходили на свої обійстя й чимдуж борючісь з цікавістю до нашого загону , робили вигляд що зайняти своїми справами. З лядою трохи вийшло сумно, проте пошуки припинили й мерщій зібравши намети , покинули місце стоянки. День обіцяв бути дуже теплим і приємним, тому ми одразу вирушили у напрямок до тисячирічного дубу Максима Залізняка, відомого козака який очолював повстання гайдамаків під назвою Коліївщина у 1768 році. У зв'язку з карантином біля дуба ми були самі, сторож пропустив нас на короткий час без яких либо перешкод. Не вагаючись у дуба, тримаємо шлях до Мотронинського монастиря - теж дуже історична пам'ятка нашої країни, яка з часів 11 сторіччя пов'язана з боротьбою за волю українського народу. Але збудова цього монастиря дуже сумна. За легендою його збудувала княгиня Мотрона, випадково вбившая свого чоловіка, коли той зі своім загоном повертався до дому. Вона прийняла іх за ворогів й наказала стражі відкрити вогонь. Після загибелі чоловіка, невтішна Мотрона збудувала цей монастир й оселилася в ньому до кінця свого віку. Далі рушаємо на Суботів - маєток Б. Хмельницького, де обідаємо й після їдемо у Чигирин. На Замкову гору з пам'ятником Богдана нас не пустили, але хлопці які побажали, знайшли шлях в обхід заборони. На стоянку їдемо у напівпорожне місто Орбіта. На березі Дніпра шукаємо стоянку й після тривалих пошуків знаходимо гарне місце зі столиками на пещаному пляжі. Пройшли 87 км.
Fol: День 4. Нд. 9 травня. Ранок заворожував своєю красою. Таке місце стоянки випадає не часто й тому усі повставали рано, щоб послухати співи птахів й побачити схід сонця над Дніпром. Затишно. Вода в річці ледь рухається. Я не витримав і пішов купатися. Більша частка групи скупалась ще вчора. Але ранкове купання сприймається зовсім по іншому. Прохолодна вода бадьорит й розганяє кров по венах, готуючи тіло для наступної подорожі. Вийшли на маршрут і відразу на першому перехресті втратили двох учасників Пашу й Віталія, яки за розмовою прогавили поворот біля Стецовкі. Поки отямилися і зв'язалися з ними, вони вже майнули аж до Калантаев. Зкинули їм трек та поїхали на Козацький хутір. Потім вологими грунтами та битим асфальтом переважно проти міцного вітру, добрались до Знам'янки, де після невеличкого дощика по трасі поїхали в Олександрію. Тут нарешті нам пощастило з вітром у спіну. Але по дорозі втратили ще одного учасника. Після травми у Льоши Корявца розпухло коліно й він пішов на євакуацію. Залишили його на заправці, де за ним прийшла авто з Кривого Рогу. В Олександрії у супермаркета нас нарешті наздогнали гнівний Паша й ледь спокійний Віталій. Пляшечка пива своєчасно видана хлопцям їх отаманом Тімуром, трохи попустила й прослабила гнів Глобала. По дорозі до стоянки біля озера Блакитне Око групу наздогнав на бусикі Льоша, помахав долонею та й щез за обрії. Блакитне Око , де ми у минулому вже зупинялися , не сподобалося , бо відчувалося враження бруду довкруж. Але втомлені ми вже не наважились шукати іншого місця і після останньої вечері у цьому поході полягли відпочивати. Пройшли 120.
Fol: День 5. Пн. 10 травня. Заключний день походу не відрізнялся від інших , тільки й тому що попереду всього біля 75 км до фінішу. Як тільки світанкова імла піднялась над озером, нарід заворушився , закректав , готуючись прокинуться на зустріч сонячному диску, котрий з хвилини на хвилину загляне на галявину крізь гілки дерев. Через де який час, як досвідчені фахівці своеї туристичної справи, швидко готуємо їжу й збираємо намети. Купатися в цьому місці забажали де кілька учасников , інши воліли втриматися до дому. Ще година і ось ми впевнено укручуємо педалі у напрямку Петрове. До речі, якись чиновник вже звітував у новинах , що дорога від Олександрії до Петрове зроблена. На жаль тільки половина дороги, інше брехня. За Петрове вщент дороги нема , крізь ями , їхати даже на роверах важко. Але ці скрути ні аби яка абишиця для таких досвідчених козарлюг, які готові блукати місяцями теренами Старої Європи . Остання зупинка - Лозуватка. Це майже дома. Пьємо хто прохолодне пиво, хто горячу каву й насолоджуємось приємною втомою, що повільно влаштувалась у наших рамено. Ще година і ми у місті мешкання, крім правда Тимура і його команди , якої ще треба якось повернутися до Київа. На тому похід завершено . Пройдено 75 км за день За похід 500 км . На прікінці хочу додати мої враження від дій усіх учасників походу. Приємне відчуття виконання обов'язків, які виникали по ходу похода. Нема потреби в понуканні або лементі , все виконувалося й здійснювалося якось само по собі. Вищий пілотаж. Вражений й задоволений такою дісціплинованою командою. А також в котрий раз хочу звернути увагу на управлінські здібності Тимура, коли він втратив свою команду , але швидко отямився і весь час тримав іх на короткому зв'язку, доти залишенці не з'єдналися з основними силами. Й тут красиво Тимур розрядив важку сітуацію образи й втоми, вчасно усучивши хлопцям бажане холодне пиво. Далі крапка, додати нічого, інцидент вичерпано. Браво.
полная версия страницы