Форум » Короткоденні велопоходи - КДП » 2017р травень КДП Подольские товтры » Ответить
2017р травень КДП Подольские товтры
Vetal: На майские праздники планируется не большой поход (5-6 дней) по подольским товтрам. План и трек маршрута взят отсюда: http://xt.ht/xtreport/0--odilski--ovtri---lipen-2016 Убытие 30.04.2017 в 17.57 поездом 120П Запорожье-Львов с выгрузкой в Волочиске Прибытие (06.05.2017) тем же поездом с Хмельницкого. Регистрация: Vetal+1 тел. 067-813-28-23 Билеты взяты на 30.04.2017 поезд 120П, вагон 1, места 6,8 Билеты взяты на 05.05.2017 поезд 120П, вагон 4, места 6,8 с г.Хмельницкий
Ответов - 7
Vetal: Билеты взяты на 30.04.2017 поезд 120П, вагон 1, места 6,8
Vetal: Звіт про велотур «Подільські Товтри» (01.05 – 6.05.17) Передмова. Так сталося в цьому році, що дехто з велотоваришів, з якими постійно кудись вибираємось в походи та інші поїздки, на цьогорічні травневі свята вирушили в маршрут, який нам не підходив, а інші, з об’єктивних причин, не змогли поїхати. Тому було вирішено винайти для нас підходящу альтернативу. Цією альтернативою став сімейний похід Подільськими Товтрами. День відбуття. 30.04.- посадка на поїзд 120 «Львів - Запоріжжя» вдалася на славу (спокійно, злагоджено, без паніки). Всю дорогу в поїзді відсипалися перед початком походу. День 1. 1.05 – 9.03 висадка на станції Волочиськ. Погода похмура, температура повітря + 9, після дощу (у Кривому Розі було +27 і сонячно). Доодягаємо теплі речі і їдемо по маршруту. Радує дорожнє покриття, яке простяглося до с. Зайчики. Проїжджаємо Поляни, Тарнаруду. Коло 12-ої години вирішуємо зупинитися на обідній перекус. Тут маленька річечка утворила затоку біля верб у с. Постолівка. Тримаємо путь до с. Сатанів. Тут знаходиться перший на нашому шляху старовинний замок, а точніше його руїни 1404 року. Вони нічим не вразили, занедбане місце, але туристів сюди возять. Далі у центрі села – залишки міської брами (1500р.). Біля неї будують музей, готель, реставрують браму (Мабуть, колись це буде «мекка» туризму). За селом межа двох областей – р. Збруч розділяє Тернопільську та Хмельницьку області. Зустріли місцевого жителя, який допоміг скоротити нам шлях до наступного об’єкта нашої подорожі. З розмови дізналися, що він живе у Хм. обл., а ходить через міст по молоко в Терн.обл. Тож через Сатанів їдемо вапняково білою щебеневою дорогою на Подільські Товтри, національний заповідник України. Тут почнеться найцікавіше. 1. Сучасний санаторій «Перлина Поділля», що розкинувся біля підніжжя товтр вздовж Збруча.(Поряд є ще й радянські санаторії, але вони не вражають). За словами постояльців, яких ми зустріли, тут варто відпочити хоч раз у житті ( в середньому проживання вартує 400 грн на трьох ) . 2. Дорога вгору веде нас до екологічної стежки «До пущі відлюдника». Йдучи стежкою, ви побачите : рукотворний вал, створений жителями колишнього Звенигорода, печеру «Перлина» (вхід, на жаль, закритий, бо він вертикальний , небезпечний, без спеціального спорядження туди ніяк не потрапиш), печеру відлюдника, в якій інколи проводяться молитовні. Далі прямуємо лісом по маршруту в низовину товтр, шукаємо місце стоянки. Картина навколо вражає: зліва від нас вертикаль товтр, р. Збруч, а справа – густий листяний ліс, який постійно готує перепони: повалені дерева на дорозі, тож ми не їдемо, а йдемо, інколи переносячи веліки на собі. Загалом ця дорога нагадала славнозвісні Folівські кримські походи. «Купив новий вєл, вилку, перекидку…, тоді вирушай з Фолом…». Ну, хто в «тємє», той згадає. Нарешті о 18.30 знайшли місце для стоянки. Вогонь, мівіна, бутерброди, чай із сухарями – вечеря, сон. За день – 56 км.
Vetal: День 2. 2.05 – збираємося, снідаємо мюслями, чай із сухарями. Виїзд о 9.00, хоча точніше сказати – вилаз, бо кожні 100 метрів ми веліки тягали через повалені дерева. Прямуємо в Сидорівський замок, колишню оборонну споруду XVII ст.. Вид із замку вражає – знали люди , що і де будувати. Дорога далі знову через лісок, р. Збруч, яку ми, до слова, тричі переходили хиткими дерев’яними кладками (це ми тричі перетинали кордон Терн. та Хм. областей). Дісталися с. Збриж, де також є залишки колишнього замку. На жаль, ці руїни майже заросли травою. Вразило тут, за словами мешканців, що с. Сорокинці, яке ми проїжджали, знаходиться по обидва боки двох областей. У кожного півсела своя сільська рада відповідного обласного підпорядкування. Хто цього не знає, навіть по навігатору може заблукати (тож вказуйте область, шукаючи це село). Скоро вечір, тож плануємо якнайшвидше дістатися місця зупинки – смт. Скала-Подільська. По дорозі туди нас вразив кар’єр білого кольору (тут добувають будівельний та декоративний камінь). При в’їзді в селище бачимо теж залишки замку, але на цей раз радує те, що його почали реставрувати. Спускаємось вниз до річки, приймаємо водні процедури прямо в Збручі. Тут нас зустріли дві приємні несподіванки: пара білих лебедів, що танцювали танок кохання (мабуть) і місцевий рибалка, який пригостив нас копченою рибкою. Добре тут хтось постарався, облаштував місце для таких туристів, як ми. Тут ми й залишися на ніч, ставши на стоянку о 20.30. За день – 66км.
Vetal: День 3. 3.05 – підйом 6.30, сніданок, виїзд о 8.30 далі по маршруту. Дорога триває через села Іванків, Турильчу (на в’їзді в яке стоїть гарний недіючий польський монастир), Нівру, Залісся. Доїжджаємо до с. Кудринці. На високому пагорбі майорить колишній величний замок. Щоб потрапити туди, прийшлося їхати камінною серпантинною крутою дорогою вниз. Веліки залишаємо у підніжжя замку і йдемо любуватися руїнами. Місце заворожує своєю неповторною красою, але залишки замку, на жаль, засмутили. Кілька фото на пам'ять і в путь. Далі дорога на підйом повз гіпсовий кар’єр і завод цементу. Довго йшли пішки, але потім бонус - шикарний спуск ґрунтовою дорогою прямо на с. Завалля. Тут набираємо свіжої води з криниці , спілкуємося з місцевими жителями про печеру «Атлантида». Кажуть, що знають про неї, але самі бояться туди лізти. Тож порадили нам їхати за вказівниками і все побачити на власні очі. І ми швидко, як колись у дитинстві в грі про Солов’я Розбійника, по вказівниках знайшли ціль. Тут виявився табір ХСК «Атлантида», господарі якого переконливо та заманливо просили нас залишитися і відвідати славнозвісну печеру. Бонусом мала бути вечірня баня. Так і сталося. Група перед нами була у печері до16.00. Тому ми вийшли о 16.30 Тож одягаємо спецодяг і йдемо до воріт печери. Пробули ми там до 18.30, тож сенсу їхати далі нема. Приймаємо рішення залишитися. І ми не пожалкували: смачна смажена на вогні картопля, руська баня і вечір приємного спілкування у колі нових знайомих до першої години ночі. За день-44 км.
Vetal: 4.05.- придбавши магнітик на пам'ять про печеру, поснідавши та зробивши фото на пам’ять з новими друзями, рушаємо далі. Попереду Хотин і Кам’янець-Подільський. Фортеці цих міст вражають. По-перше, вони стали популярними туристичними маршрутами (тому скрізь порядок, МЖ), по-друге, відреставровані об’єкти ніби переносять тебе у минуле. Виникає непереборне бажання потрапити за допомогою машини часу в ту історичну епоху і перейнятися особливостями життя того часу. Не менш шикарним місцем для фото є великий каньйон, що оперізує Кам’янець-Подільський, всередині якого тече р. Смотрич. Вид приголомшливий, на мосту навіть є майданчик для стрибання вниз на мотузці. Погулявши історичними місцями, наробивши фото, пообідавши , вирішуємо цього ж дня виїхати на Хмельницький. Встигаємо на електричку о 17.05, що прямує до м. Гречани (приміський вокзал Хмельницька). На залізничному вокзалі знайомимося з велосипедистом Кирилом з Києва, який відстав від своєї групи через поломку вела, і трьома «пішиками», що підкорювали береги Дністра. Хлопцям з нами було по дорозі. Тож трохи роззнайомившись, Вова, Сашко і Ромчик починають будувати логістичні плани нашого «побігу» із Хмельницького замість завтра на сьогодні. (Нагадаю, поїзд із Хмельницького вирушає о 20.29). При хорошому розкладі ми б устигли, але «це Україна». Електричка запізнилася на 15 хвилин, тож до головного вокзалу ми не встигали дістатися. Сашко радить нам виїхати за місто, де ми змогли б розкласти намет і переночувати. Час пізній, а місця в зеленці людні, болотисті. Тож поблукавши з півгодини, знаходимо місцинку на підгірку біля залізничної колії. Швидко ставимо табір, вечеряємо прямо в наметі кефіром і бутербродами. Сон спочатку тривожний через вітер і невеличкий короткочасний дощ (на мить здалося, що хтось краде вели…) За день – 54 км
Vetal: День 5 5.05 – день релаксу. Спали до схочу. Неспішно збираємося і їдемо в центр Хмельницького. Виїзд об 11.00, до поїзда купа часу. Щоправда, на питання у місцевих жителів про те, що можна подивитися в їхньому місті, була одна відповідь: «Нічого». Вирішуємо перевірити, їдемо в парк ім.Чекмана (колишній мер міста). Парк виявився напрочуд гарним: стежки наче в лісі, зоокуток, ігрові майданчики для дітей, вело доріжка вздовж Південного Бугу (саме поряд з цією річкою парк), золоті кільця для замочків закоханих і чудові витвори з різного залізяччя скульптора Мазура. І тут знову приємна несподіванка – хлопці з електрички стали нашими гідами і співбесідниками на день. Ресторан «Сонечко» був окупований нами до 17.00. Далі парк ім.. Шевченка, кав’ярня, фото на пам'ять, парк ім..Франка, дорога до вокзалу. Дякуючи Вові , швидко упаковуємося і грузимося в поїзд. 20.29 – і довга ніч попереду. Дорога по Хмельницькому – 20 км У поїзді знову приємні люди – пані Лариса прикрасила наш вечір враженнями від своєї подорожі Заходом України. З’ясувалося також, що її син теж велосипедист. Тож перегляд фото, розмови про подорожі – і врешті – довгоочікуваний сон. 6.05 – 10.45 нас зустрічає родина пані Лариси, Михайло люб’язно погодився допомогти розгрузитися. Через 8 км і 20 хв ми вдома. Все минуло, як сон. Але фото говорять про інше – цікава й незвідана ще наша Україна. За похід пройдено – 240 км
Fol: Дякуємо! Чудовий звіт гарною мовою, та не менше гарний похід. На жаль висоти не зареєстровані, але це не головне. Піде в залік звітів 2017р.
полная версия страницы