Форум » Звіти велопоходів » 2017 серпень Азербайджан-Грузия » Ответить

2017 серпень Азербайджан-Грузия

Tim: Похід 1 - 12 серпня ГУГЛ фото походу... Тривалість: 13 діб. Маршрут. Баку-Евлах-Руставі-Тбілісі-Боржомі-Ахалціхе-Батумі Карта походу: Учасники: Global, Tim, O.Bear, Kostyx, + Артем присоед. в Тбилиси . ИТОГО за похід пройдено: 1050 км Набрано висоти: 10300 м

Ответов - 12

Tim: День 1. 1 серпня Провідниця в потягу гучно розбудила нас о 4.30 ранку, не хотілося вставати з теплої і м'якої полиці але думка про похід швидко звела всіх на ноги. Здали ровери в камери схову та пішли гуляти по Києву чекаючи на авіарейс. Зустріли Пашу, нашого четвертого учасника походу, який ще не кваплячись збирав речі та готував ровер до горних доріг Кавказу. На обід завітали в специфічний та оригінальний заклад Porter Pub де і коротали час до трансферу в аеропорт. Прибули в аеропорт Бориспіль о 18.30 Костя з Олексієм почали перепаковувати свій додатковий вантаж, і затримались аж на цілу годину. На реєстрації Костика приємно здивувала авіокомпанія МАУ видавши йому місце в бізнес класі, виногорадивши його за те, що він є їхнім давнім клієнтом і власником мильної карти або щось на кшталт того! Але команда не сумувала з цього приводу так як ми отримали місця в економ класі і всі разом "в тесноте да не в обиде"))), заздримо тихенько Костяну)))! Тепер він має статус особи VIP класу! Долетіли нормально в аеропорту ім. Гейдара Алієва зібрали велосипеди в 2.30АМ стали на маршрут їдемо в Баку.

Tim: День 2. 2 серпня Вийшли з аеропорту і застовпеніли від розмаху та краси новітньої архітектури і інфраструктури Азербайджану, аеропорт побудований в стилі космо і поряд підсвічується споруда і нагадує корабель з іншої планети, дороги ідеальні, всі дорожні знаки підсвічуються, зелені насадження вражають своєю гармонією та поєднують східний колорит з європейською культурою, порядок і чистота це перше на, що звертаєш увагу. В Баку заїхали на світанку позаду 25 км, група виснажена довгими переїздами і перельотами та ще й температура повітря в 5 ранку перевалює за +28 і якось важко дихається, прямуємо на набережну міста влаштовуємося в парку і відпочиваємо пів годинки. Хлопцям не терпиться відвідати центр міста та побачити всі культурні і історичні пам'ятки. О 8.00 почало припікати сонечко ой же яке воно пекуче і жарке, ми перекусили в місцевому фастфуді, Костя умудрився поснідати вдруге в його улюбленному McDonalds. Вийшли з кафе і я помітив першу неприємність у мене спустило переднє колесо як виявилось, вирвало сосок. Після нашого перекусу спочатку зле стало Олексію, потім мені, і через деякий час звалило й Костю, знайшовши гарненький парк в центрі ми вирішили полежати на лавках і відпочити від перельоту та трошки подрімати бо ніч в літаку це не зовсім те, що нам потрібно для подальшого педалювання, Паша звичайно відчував себе причудово і не парився з приводу свого здоров'я, прямо якийсь богатир)! Об 11.30 нас відпустила слабкість і ми почали екскурсію по старому місту, і натрапили на місцину де знімали знаменитий радянський блокбастер "Бриллиантовая рука", на місці де падав Ю.Нікулін місцеві бізнесмени спорудили кафе з одноіменною назвою та зробили з нього культ до якого мають не пряме значення і користуються роботами та іменами метрів кінематографу заради своїх вигод. Олексій наполіг на купанні в Каспійському морі, всі члени команди підтримали одноголосно але виявилось не так просто омити себе в морі бо як нам пояснили на території міста купання заборонено тому нам довелося змінити свій маршрут і вирушити за місто. Ми сподівалися, що дорога займе декілька хвилин та як виявилось на справді хвилини переросли в години, і через деякий час ми вже плескаємось, на південній окраїні Баку, в теплих та прозорих водах Каспію, на березі безліч відпочиваючих азербайджанців з родинами, відпочивають в спекотний, літній день, люди їдять на пляжі соковиті кавуни в прикуску з білим, свіжим хлібом і сиром який намазується на скоринку. 16.30 час ставати на маршрут, швидкоруч скорегований після відвідин морського узбережжя, до речі яке вкрите повсюди установками які качають нафту не тільки на узбережжі але й в морі. Дороги в Баку та пригороді ідеальні, кожна споруда це окремий та ідентичний для свого значення стиль, всі рослини та насадження поливаються автоматично... нам би хоча б помріяти((( На кінець дня виїхали з міста та почали надолужувати прогуляний вдень кілометраж, вийшовши на пряму дорогу до Шемахи швидким темпом проїхали ще 35 км. О 20.00 стали на стоянку біля с. Пірепескул 40°28′38.45″N 49°36′30.74″E За день пройшли 76км Набрали висоти 500м.

Tim: День 3. 3 серпня Прокинувся о 6.40 в палатку вже світило жарке сонце і перебувати далі в палатці уже було не можливо. Збираємось розмірено та виходим на маршрут о 8.15 пейзажі змінюються на пустельні і як Паша сказав, "Враждебные", поволі дорога затягує нас на лисі пагорби з перепадами висот до 200м. Швидко виснажуємось та втрачаємо багато вологи, добре, що по дорозі зустрічаються лотки де можна поновити запаси води чи іншої рідини, кожен вибирає на свій смак. До 10.00 вже спека стоїть неймовірна, ноги ледь прокручують педалі але ми не здаємось і пробуємо проїхати максимальну дистанцію поки спека не досягла свого апогею. На 34 км шляху зустрічається придорожнє кафе, неймовірне щастя, бо насправді на протязі сьогоднішнього дня ми не зустріли жодного дерева та ба навіть кущика де можна було б сховатись від сонця, температура повітря зашкалює за помітку вище 45 градусів. Обідаємо національними блюдами айраном і юшкою з баранини і м'ясом, на жаль забув оригінальну назву блюда але типу щось нагадує босбаш. Спостерігаємо як піднімаються автомобілі вверх по серпантину по якому нам треба підніматись в найближчий час. В 13.00 зважуємось взяти підйом, але спека дається в знаки і наш темп руху більше пішохідний ніж велосипедний, дехто зовсім спішується, так рухаємось 35км з перепадами висот аж допоки нас не покидають сили. Добре, що по дорозі зустрівся населений пункт Кобустан і там ми перевели дихання і трішки відпочили, бо іншого місця в цій місцевості не знайдеш. Взяли курс на Шемахи до нього 34 км я йшов першим за мною Костя, за 10 км до Шемах я зупинився і Костя сказав, що Льоша пробив заднє колесо і з Пашою його ремонтують, ждали їх пів години, як виявилось в Олексія розірвало задню покришку швальбе, Паша звісно її там підшаманив але поліз корд і треба нову, це звичайно нас трішки засмутило та вже до Шемахи якось дотягнемо, а зранку в веломагазин. Олексій розказав які гостинні та приємні люди тут живуть, поки вони ремонтували колесо, зупинився чоловік запропонував довезти його до міста, після відмови запропонував гроші, хлопці звісно не взяли, потім він витяг з машини пакетик аличі і горіхівиі віддав їм і сказав, що з пустими руками їх не може кинути)))! В Шемахах знайшли невеличке водосховище і хотіли розбити табір на березі але поліцейський який охороняв озеро заборонив це зробити і порекомендував нам проїхати 2 км і там ніби є місце для ночівлі, так і зробили та й не даремно, зразу за Щемахой знайшли чудове місце та ще й дружніх азербайджанців які нас тягли до себе на подвір'я але ми скромно відмовились хазяїн фазенди Теймур почув про нашу проблему з колесом сказав, що в нього є друг який торгує велозапчастинами і зараз він йому зателефонує. В 21.30 до нас в табір приїхав друг з покришкою і камерою, так що думаю все буде завтра гаразд, хоча покришка і китайська але все ж таки вона є! На вечерю гречка з тушонкою приготована на кострі. За день пройшли 102 км. Набрали висоти 1281м.


Tim: День 4. 4 серпня Підйом стандартно о 7 ранку. Перша прохолодна ніч, відпочили від денної спеки. Нас пригостив Теймур запашним чаєм з м'ятою і в цей час Паша займався ремонтом колес Льоши. Покинули стоянку в 9.40 і проїхали 3,5 км у Олексія знову технічні проблеми, на цей раз відламався "петух" на задньому перимикачі. Вирішили відправити Пашу назад до Теймура, щоб той викликав чоловіка який вчора нам привозив шину, поки Паша їздив ми втрьох вляглися на каріматах під розлогим горіхом. Приблизно через годину з'явився Паша на горизонті і сказав, що все "порішав" і зараз нам треба чекати чоловіка з запчастинами, десь через пів годинки нам привезли декілька китайських перемикачів де навіть коліщата з пластмаси, Паша довго мудрував і все таки примостив китайського "петуха" під ексцентрик, якось його розпер і накінець ми розпочали рух. Покидаємо передмістя Шемах і зупиняємо свій погляд на останньому ресторані, вирішуємо підкріпитись так як вже наступив час обіду. Обідаємо національним супом з курки і шашликом з баранини. Вийшли на маршрут в 13.20, а на спідометрі лише 6км, нічого не вдієш ми ж не могли залишити Олексія з проблемами, але це ще раз доводить, що до походу треба готуватися як слід і не упускати такі моменти, Петрович не раз на цьому акцентував увагу. Сьогодні теж світить, безжальне, палюче сонце та клімат вже почав змінюватись на лісостепову зону і відкриваються прекрасні пейзажі кавказьких гір вкритих лісами, дихати стає легше, крутити педалі не так легко але приємніше ніж в пустелі, іноді коли дорга звертає стрімко ввись група розтягується, але потім знову збираємось. В 17.00 зупинились спробувати славетних, азербайджанських кавунів і динь ( нічого особливого) та переводимо дух. В 19.30 стали на стоянку на березі річки Гуачай яка пересохла на 90% але все ще з швидкою течією. Покупались, повечеряли спагеті з тушонкою приготованою на вогні. За день пройшли 70 км Набрали висоти 1000м. Координати стоянки 40°54′08.31″N 48°02′50.61″E

Tim: День 5. 5 серпня З вечора домовились, що завтрішній старт плануємо не пізніше 8.00 ранку. Вночі піднявся сильний вітер, і навіть було щось схоже на дощ та до ранку все стихло. На маршрут вийшли в 7.45, навкруги гори, зелень і дерева віком під 100 років, зранку їдеться легко і свіжо хоча й дошкуляють підйоми, проїзжаємо перший населений пункт з назвою Вандам, Костя висловив думку, що це мабуть батьківщина артиста голівуда Жана Клода Вандама)))! В 9.45 прибули в місто Габала, проїхали по центру, зняли в банкоматі місцеву валюту манати (курс 1=15,35₴), зробили пару фото, поснідали айраном, супом і яловичими котлетами з яєшнею. В 10.45 продовжили наш рух і взяли курс на м. Шекі, дороги в азербайджані ідеальні і по всьому маршруту розбудовуються нові полоси і дорожна інфраструктура, Паша сказав, що Франція "курить" зі своїми дорогами. На зустріч нам їдуть велотуристи з Франції і з Швеції дві дівчини Eva Eriksson і Lovisa Håkansson які подорожують вже 10-ть місяців і зараз направляються в Таїланд, лишили нам свій сайт http://www.thehappyworldtour.com/ В 12.30 позаду вже 57км і Олексій щось почав викрикувати позаду групи, коли зупинилися, виявилось, що у Льоші стрельнула спиця на задньому колесі і з'явилася вісімка, Олексій не перестає нас дивувати своїм транспортним засобом, заходимо в придорожнє кафе і Паша почав розборку при цьому ще й виявив тріщини по всьому ободу(((! Поставили спицю, ніби все буде добре, так пообіцяв Паша. Поки ми відпочивали до нас завітали ще одна група туристок, дві жіночки віком 50+ одна з Лондона, а інша із Італії передмісття Риму, розповіли, що подорожують з квітня і кінцева точка маршруту Китай. На маршрут вийшли після обідішньої спеки в 14.45, в мене було відчуття, що дорога розплавилася і колеса вгрузають в асфальт, дуже важко долати кілометри вгору ще й коли температура за +45. Декілька раз зупинялись біля струмків щоб охолодити тіло і продовжували боротися з запланованою денною дистанцією. В 18.20 прибули в м. Шекі але останні кілометри вгору дались ой як не легко, затарились провіантом і вирушили на пошук стоянки, по маршруту попереду аж три річки на протязі наступних 11км, заїхали на міст через першу річку і виявили тільки сухе русло, ну добре їдемо далі та ситуація не змінилась і з наступними річками. Я їхав і уважно спостерігав місце для стоянки і тут трапилось чудо, біля дороги за парканом люди плескались в басейні на якійсь базі відпочинку, я зайшов на территорію знайшов адміністратора і попросив остатись на ніч, він люб'язно погодився, грошей сказав не треба але ми вирішили заплатити символічну суму. Трішки пізніше підійшов господар бази, чоловік років 60-ти на ім'я Алік розповів, що нас впустив його син і це його обов'язок так приймати гостей з України, побажав нам щасливої дороги і пішов, лишивши з нами невеличкого пса який у нас почав випрошувати їжу та постійно гавкати. Паша йому дав кличку Барсік. Сьогодні готували плов, купались в басейні та сиділи комфортно за столиками, а не на каріматах як ми звикли. За день пройшли 118 км Набрали висоти 981 м. 41°14′48.2″N 47°05′46.8″E Висота 358м.

Tim: День 6. 6 серпня Вночі наш Барсік не давав нам спати, особливо Олексію, постійно гавкаючи десь в поле при цьому зайняв місце дислокації біля Льошиної палатки, за ніч Льоша викинув усі тверді предмети і таки на ранок влучив), а Барсік просто хотів, щоб з ним погралися бо ввечері Паша і Лоша його прикормили і гладили. Не кваплячись вийшли з палаток, зібрались та перед дорогою покупались в басейні. Стоянку покинули в 8.50 Сьогодні знову нас чекає не менш спекотний день, в дев'ять ранку сонце пече неначе вже полудень, набираємо швидкість 25 км/г і йдемо на м. Ках в 11.00 ми вже снідаємо в центрі міста та коннектимося до WiFi і відправляємо фото та наш звіт на Батьківщину. Наступну зупинку плануємо в м. Загатала, вийшли з кафе і зразу перехотілось вирушати в дорогу, за годину спека стала неймовірна, тільки но вкладений новий асфальт чорного кольору набрав в себе стільки жару, що тепер нам треба їхати по "розкаленій сковорідці", дерева від спеки понахилялись, температура на термометрі +50, добре, що хоч струмки трапляються по дорозі і ми там трішки охолоджуємо наші перегріті тіла. В 16.00 заїзджаємо в центр Загатали та ховаємось від сонця в кафе і остужаємось келихом холодного місцевого пива. В планах сьогодні перейти кордон з Грузією, тому сідаємо на свої байки і продовжуємо боротьбу з кілометрами, проїзджаємо Балакен і йдемо на границю, на шляху за 3км до границі нам трапилась гірська річка з шикарною поляною яка нагадує футбольне поле з ідеально постриженим газоном, вирішили тут розбити табір, а завтра перетнути кордон. На вечерю традиційно на вогні паста з сиром і консервами та салатом. За день пройдено 101 км Набрано висоти 724 м. 41°45′55.05″N 46°20′22.44″E Висота 291 м

Tim: День 7. 7 серпня Журчання гірської річки заколисує, вставати зранку не хочеться і покидати прохолодний оазис але треба рухатись, попереду перехід границі. Все стандартно, збираємось і в 8.00 виходимо на маршрут, правда Олексій вже втягнувся і збирається набагато, швидше, а Костя менше став копошитися в своїх речах. До кордону 3,5 км пройшли швидко і думали, що ще швидше перейдемо його та сталося не як гадалося, попали на перезмінку, стали до віконечка для пішого переходу але прикордонник попросив зайняти загальну чергу для авто так як ми на транспортному засобі. В черзі простояли більше години, допоки не почали пропускати, ще хвилин 40 в нас перевіряли паспорта та сумки. На Грузинській стороні пройшло все швидко тільки Паші задавали багато питань, напевно тому, що він з бородою, а в паспорті без, добре, що я проінструктував групу, що і як відповідати. Накінець в 10.40 ми в Грузії і вже в обміннику міняємо залишки манат на лари. Заїзджаємо в містечко Лагодехі знаходимо ресторан грузинської кухні і замовляємо собі смачні страви, хачапурі, хінкалі, харчо та звичайно по келиху славетного грузинського вина, накінець то у нас свято живота особливо після бідненької азербайджанської кухні. Почали рух в 12.30 з переповненими шлунками але всі задоволені після такої трапези. В'їзджаємо в алазанську долину, навкруги гарні краєвиди, по бокам дороги розкинулись персикові сади, виноградники та ще багато інших культур. Спека стоїть неймовірна і рухатись стає все тяжче на шляху трапляється повноводна річка Алазань, купаємось в ній та відпочиваємо від спеки. На протязі нашого маршруту по долині люди продають свіжозірвані фрукти, вино, мед. Олексій трішки відстає від групи бо в нього проблеми з перемикачем передач та ще й як виявилось пізніше його пригощали то персиками з помідорами то морозивом напевно люди його якось жаліли все ж таки відстає, та в нього такі очі коли він нас наздоганяє, що мені й самому іноді хочеться його чимось пригостити). Пересуючись по волі на захід, помітно, що захід сонця пізніше ніж в Баку. В 19.30 купуємо на стоянку гіганські персики, сир, вино Сапераві, соус сацебелі, свіжоспечений в тандирі лаваш і йдемо на стоянку за містечком Бадаурі. Стоянка не далечко від дороги біля винограднику та з стрімким струмком води те, що нам було і треба. На вечерю паста, вино, сир, помідори, якими Олексія пригостили. За день пройдено 102 км Набрали висоти 1028 м Координати стоянки 41°39′45.55″N 45°31′40.83″E

Tim: День 8. 8 серпня Стандарто по наче відпрацьованій команді прокинулись і збираємось, щоб виїхати о 8.00, поки збирались господар винограднику біля якого ми стояли, презентував нам пляшку чачі, які ж ці доброзичливі люди. Швидким темпом долаємо перевал і спускаємось в Тбілісі, тут нас вже чекав мій брат Артьом. Поставили велосипеди і пересіли на автомобіль Артьома, щоб об'їхати всі туристичні місця Тбілісі, побували в старому місті, піднялися канатною дорогою, пообідали. На вечір Артьом запросив нас додому, і ми познайомилися за столом з родиною його жінки. Артьом вирішив взяти велосипед і пройти залишок маршруту разом з нами, група не була проти, тому чекаємо поки він збере речі і вже разом виїхати на стоянку на березі водосховища. Їхали містом вже вночі, і переїзджали якийсь невеличкий парк, після нього перший зупинився Артьом з проколом, потім Олексій, а потім і всі інші, в усіх колесах по 7-8 проколів, звичайно, що до стоянки ми не дотягли 6 км, знайшли тиху місцину на обочині і розбили тут палатки. Проблему з проколами будемо вирішувати завтра по денному світлу. За день пройшли 68км. Набрали висоти 625м 41°41′05.95″N 44°54′03.81″E

Tim: День 9. 9 серпня Вночі піднявся сильний поривистий вітер, подекуди ледь не зносило палатки, виявилось, що ми знаходимось на маленькій площі між автомобільною і залізною дорогами та ще й якесь будівельне сміття в 20 метрах від нас, ну просто сама "крута" стоянка нашого походу та ще й в Тбілісі. Зранку займаємось ремонтом шин, декілька камер просто викинули я за час поїздки купив уже дві камери, а перед цим два роки жодного прокола, та ще й неприємність з моїм заднім скатом, резину повело після заміни камери так якце було у Дівело і Рапідо((( Дві години витрачаємо на збори та ремонт і рушаємо в дорогу, снідаємо в Тбілісі. Проїзджаємо водосховища Тбілісі, та спостерігаємо золотаві, випалені сонцем схили гір і тільки острови сосен, вічно зелені і стрункі не віддають себе на поталу спеці. Йдемо на Горі по маршруту Мцхета, Сахорі, Ахалкалахі, Гракалі, це альтернативна дорога яка йде паралельно головній, по автобану ми рухались з Тбілісі до Мцхети, рух для велотуриста по ній по перше заборонений, а по друге дуже небезпечний і не комфортний. Купаємось в Мцхеті в чистих та прохолодних водах р. Мктварі по дорозі наздоганяємо групу велотуристів з Польщі і відпочиваємо з ними в затінку, в цей час мимо нас проїзджала машина з морозивом і водій зупинився, покликав нас всіх, витягнув коробку з морозивом і почав всіх пригощати, ми хотіли йому заплатити, та він відмовився і пояснив, що ми гості, а гостей грузини вміють зустрічати. Сьогодні від самого першого кілометру нашого шляху дує зустрічний вітер, так дує, що на спусках треба крутити педалі, а пориви такі сильні, що ледве втримуєш велосипед від падіння. В 19.00 виснаженні боротьбою з вітром заїхали в Горі, закупили провіанту і стали на стоянку на березі річки, тільки но розбили табір як хлинув проливний дощ але скінчився вже через 10 хв. Артьому було сьогодні дуже важко, він, як пояснив Паша, ще не обкатаний і не втягнувся в наший ритм і темп. На вечерю гречка, консерва із сайри, теемалі. За день пройшли 93 км Набрали висоти 865м. 41°58′39.51″N 44°05′50.31″E Висота 585м.

Tim: День 10. 10 серпня На годиннику 7 ранку, сонце ще не вийшло із-за гори, не хочеться вставати, з річки віє прохолодою. Все ж таки заставляємо себе починати збір табору. Не кваплячись, розмірено ходимо по поляні та збираємо речі і сміття, і тут з'являється стадо корів які брели прямо на табір, дехто вимушений був захищати велосипеди і свої палатки, загородивши собою шлях величезним тваринам. Покидаємо стоянку в 9.00 і продовжуємо рух по запланованому маршруту, проїзджаємо мальовничі, автентичні, грузинські села, снідаємо чи то обідаємо в містечку Карелі, правда сьогодні обідають без мене, тому, що в мене ще з ночі були проблеми з шлунком, напевно щось не те з'їв напередодні, та на диво крутити педалі було легко. Вітер сьогодні відпрацьовує свої вчорашні огріхи, дме нам в спину з такою самою силою як вчора в обличчя. Виходимо на автобан і 3 км проходимо під шквалом великовантажних автомобілів і безкінченною їх чередою, як же добре, що ми всю попередню дорогу проїхали пустими, сільськими дорогами. Перепочиваємо в містечку Хашурі, їмо морозиво і йдемо далі на Боржомі, дорога проходить поруч з річкою Кура яка тече по ущелині, види гірного ландшафту захоплюють Олексія і він починає відставати бо фотографує все навкруги, разом із ним відстає і Артьом, а його вже нічого не захоплює, ноги не слухають команди надісланих мозком крутити педалі але він мужньо старається нас не затримувати. В'їзджаємо в Боржомі в 15.20, тут справжній аншлаг відпочиваючих чи то туристів, ціни в магазинах вищі ніж в усій Грузії, автомобільні пробки і задимленність. Чекаємо в летніку Артьома і Олексія, за плечима вже 80 км шляху, зібравши всю групу, домовляємось покупатися в Курі за містом, тому, що славнозвісні мінеральні басейни зайняті людом і в черзі треба стояти більше двох годин, щоб омити своє тіло мінеральною водою уже як для мене сумнівної якості. Закуповуємо продукти на вечір і їдемо купатись, Артьому стає ще гірше і його нудить він вже ледь докрутив до пляжа, правда після купання всі трішки збодрилися і продовжили нашу подорож взявши шлях на Ахалціхе, без зупинок доїхали до с. Атксхурі збираємо групу, у декого вже не було надії, що ми дочекаємось Артьома, та через пів години він з'явився на горизонті ми були приємно вражені тим паче, що він сказав, в нього відкрилось друге дихання. Їдемо далі в пошуках гарного місця для стоянки і знаходим його на березі Кури з прекрасним пляжем та поляною для палаток. На вечерю макарони з консервами. За день пройшли 117 км. Набрали висоти 971 м. Висота стоянки 924 м 41°41′18.7″N 43°06′29.27″E

Tim: День 11. 11 серпня Вночі била блискавка і гримів грім, піднявся вітер і здавалося от-от піде дощ, але нас знову непогода обійшла стороною. Зранку Олексій купається в гірській річці поки ми всі ще спимо. Підйом в 7.00 збираємось за годину і вирушаємо на Ахалціхе. Їдемо останні декілька днів і спостерігаємо, що дороги в Грузії набагато в гіршому стані ніж були коли ми відвідували країну в 2013 році, інфраструктура приходить в занепад, багато проектів і будівництв в замороженому стані, кажуть, що коли пішов Саакашвілі то інвестори перестали вести ділову активність. В 9.00 ми в Ахалціхе, проходимо по колоритному грузинському ринку нас пригощають персиками і знаходимо супермаркет де ми купували продукти в поході 2013 року. Олексій і Костя вирішили відвідати середньовічний замок, а ми лишились внизу чекати їх і стерегти їхні велосипеди. Поки ми чекали до нас під'їхав велотурист- одинак з Польщі м. Белосток розповів, що йде на Єреван, і показав свій маршрут, він повністю співпадав з нашим маршрутом яким нас водив Петрович в 2013 році, я розповів йому про дорогу і про гори, те що пригадав і він подякувавши поїхав. Дочекавшись наших поціновувачів старовинних замків вирушаємо в 11.30 брати перевал Годердзі та до підйому ще 35 км ходу. На диво швидко з попутним вітром долаємо 35 км, перепочиваємо і збираємося з силами, Костя закинув думку про те, щоб закинутись на верх бусиком але Олексій був жорстко налаштований доповзти навіть на ліктях до вершини. 14.00 ми вирушили до перевалу, Костя зразу відірвався, а ми старались на початку йти групою та поволі все ж таки розтягнулися бо в кожного свій темп. Дороги через гори зовсім немає і вона в набагато гіршому стані чим була 4 роки тому. На перевал зайшов в 16.50 там мене вже чекав Костя, після мене з'явився Паша, четвертим прийшов Артьом, трішки довше чекали Льошу я навіть почав хвилюватись за нього та ось уже й він показався здалеку на підході до перевалу. Робимо пару фоток і починаємо спуск як виявилося, що спуск не менш напружений ніж підйом, мимохідь проїзджають машини та засипають пилом, на дорозі гравій та булижники, спустились на 7 км і Костя згадав, що поставив powerbank на зарядку в кафе на перевалі тож вирішує повернутися і забрати його, швидко піймали авто і він поїхав назад лишивши Артьома з велосипедом, а ми втрьох поїхали далі в пошуках гарного місця для стоянки і знайшли його трішки нижче села де в 2013 році ми ночували в гостях у чоловіка який нас гостинно прийняв під час дощу. Через 40 хвилин до табору приїхав задоволений Костя з Артьомом, таки Костя сьогодні заїхав на перевал автомобілем так як і пропонував з самого початку))), мрії збуваються)))! На вечерю гречка, м'ясо, консерви. За день пройшли 85 км Набрали висоти 1610 м 41°38′08.34″N 42°24′53.82″E

Tim: День 12. 12 серпня Підйом в 7.00 вирішили збиратись вальяжно і розмірено та вийшло як завжди чітко і швидко. Пішли на спуск та сьогодні піднявся зустрічний вітер з сильними поривами, постійно крутимо педалі згори. Через 13 км тормозим в містечку Хуло на перекус і спішимо на батумські пляжі, постійна боротьба з вітром і невеличкі підйоми які іноді вдається брати по енерції, а іноді і вкручувати виснажують та ще й вологість 90% і різка зміна клімату на субтропічний не проходять безслідно, Олексій від всього цього коктейлю почувається не добре тому спершу ми їдемо на набережну і купаємось, охолоджуємось потім проїхали в центр сіли в кафе і відсв'яткували фініш нашого походу і виконали заплановану місію, скупались в водах двох морів при цьому подолавши відстань між ними на велосипедах. Похід завершено, до нових зустрічів! P.S. Наступний похід учасники запропонували провести теж від моря до моря, тепер у нас є час подумати від якого до якого! За день пройшли 119 км. Набрали висоти 710 м. Координати стоянки м. Батумі.



полная версия страницы